ПОЛЬЩА. СУПЕРМАРКЕТ «Б’ЄДРОНКА». СТОЮ В ЧЕРЗІ ДО КАСИ. ЗА МНОЮ ДВОЄ ХЛОПЦІВ, ОБОМ З 23 РОКИ. НАПІДПИТКУ, РОЗМОВЛЯЮТЬ РОСІЙСЬКОЮ, В КОШИКУ ДВІ ПЛЯШКИ ГОРІЛКИ, ВІСІМ БАНОК ПИВА…

Цеханув, Мазовецьке, Польща. Супермаркет «Б’єдронка».

Стою в черзі до каси. За мною двох хлопців, обом з 23 роки. Напідпитку, розмовляють російською, в кошику дві пляшки горілки, вісім банок пива, ковбаса.

Сморід цигарок та перегару дається всім у черзі взнаки. Люди промовисто, насмішкувато дивляться на кошик і щось пошепки коментують. Долунало до мене слово «Ukraińcy» і кров мене залила. Швидко розраховуюся.

– Рєбята, ви аткуда? – питаю я гучно.

– Нікалаєв.

– Ну, ґорад русскай слави!

– Даа … хе хе хе …

– Бухать будєтє всю ночь, да?

– Ну, да …

«To nie Ukraińcy. Ukraińcy tyle nie chleją» – кидаю я покупцям у черзі і швидко виходжу.

Przemysław Lis Markiewicz

Джерело